La Noyée [Ukrainian translation]

Ти дрейфуєш

Річкою спогаду

А я, біжучи берегом,

Закликаю тебе повернутися

Але ти поволі віддаляєшся

Й у твоєму божевільному русі,

Я потроху виграю в тебе

Трохи втрачених позицій.

Час від часу ти заглиблюєшся

У рухливу рідину

Або ж, злегка зачепивши кілька чагарників,

Ти зволікаєш та чекаєш на мене,

Ховаючи обличчя

У закатаному платті

Від страху, як би тебе не спотворили,

Від сорому та від жалю.

Тепер ти всього лише корабель, що зазнав краху,

Виснажена (чи мертва) собака у потоці води

Але я залишаюся твоїм рабом

Та стрибаю до струмка

Коли спогад зупиняється

Й океан забуття,

Розбиваючи наші серця та голови,

Поєднує нас назавжди.