La fine [Ukrainian translation]

Прошу вибачення у всіх, кого зрадив, але шлю до біса всіх ворогів,

Кого переміг я, чи кому програв – те ж лайно,

І не має значення, скільки людей я бачив, зі скількома познайомився.

Це життя завойовувало мене, а я – його.

«Це життя,- казала моя мама,- сину, проживається,

Це життя в обличчя не дивиться, в обличчя щонайбільше плюне»

Витрусь рукавом куртки, та й досить…

Коли хтось на тебе тисне, ти повинен бути першим, хто нападе.

Мені це ніколи не вдавалось, завжди приймав удари,

Завжди розлютований, аж подих забивало...

Прийде кінець, але це не буде кінець…

Як кожного разу, чекати, стояти в тисячі черг

З твоїм номером в руці, а передній план – на тебе.

Як гарний фільм, який, на жаль, ніхто не подивиться.

Я не знаю, хто я, і мене лякає дізнатись,

Оглядаю своє обличчя в дзеркалі, але намалювати його я б не зумів…

Коли говорю з тобою, завжди говорю про своє ж життя,

Не можу цього змінити, і казати це коштує великих зусиль.

Приспів (х2)

Я хотів би, щоб сьогодні, а за мить вже завтра було,

Щоб почати знову, щоб перевернути всі мої плани,

Тому що буде краще, і я буду кращим…

Як гарний фільм, від якого всім мову відніме…

Це мені не здається правдою, та й ніколи не здавалось,

Легке, миле, бо гірке, як минуле…

Все це мене змінило,

Я дозволив вкрасти, може, найкращі роки

Своїм параноям і тисячі інших помилок,

Я дивний, визнаю, і вважаю це більше, ніж не достатком,

Але хтось там вгорі подивився на мене і сказав мені:

«Я тебе врятую цього разу, як і минулого разу».

Скільки б я хотів зробити, але в кінці кінців не ворухнусь,

Оглядаю життя на знімках…ось і ще одна зима прийшла,

Не змінюю ніколи цього «ніколи», завжди все руйную.

Якщо я вас розчарував, вибачення вже не допоможуть.

Приспів (х2)

Я хотів би, щоб сьогодні, а за мить вже завтра було,

Щоб почати знову, щоб перевернути всі мої плани,

Тому що буде краще, і я буду кращим…

Як гарний фільм, від якого всім мову відніме...