Застоявся мій потяг у депо.
Знову я від’їжджаю. Вже час…
На порозі вітер зачекався на мене.
На порозі осінь – моя сестра.
Після червоно-жовтих днів
Почнеться та скінчиться зима.
Лихо ти моє від розуму,
Не сумуй, дивись веселіш.
Й я повернусь додому
Зі щитом, а, можливо, на щиті,
У сріблі, а, можливо, в злиднях,
Але як можливо скоріш.
Розкажи мені про тих, хто втомився
Від безжалісних вуличних драм.
Та про храм з розбитих сердець
Та про тих, хто йде до цього храму.
Після червоно-жовтих днів
Почнеться та скінчиться зима.
Лихо ти моє від розуму,
Не сумуй, дивись веселіш.
Й я повернусь додому
Зі щитом, а, можливо, на щиті,
У сріблі, а, можливо, в злиднях,
Але як можливо скоріш.
А мені наснилось: світом править любов,
А мені наснилось: світом править мрія.
Й над цім чудово горить зірка,
Я прокинувся та зрозумів – лихо…
Після червоно-жовтих днів
Почнеться та скінчиться зима.
Лихо ти моє від розуму,
Не сумуй, дивись веселіш.
Й я повернусь додому
Зі щитом, а, можливо, на щиті,
У сріблі, а, можливо, в злиднях,
Але як можливо скоріш.