Я вимикаю телевізор, я пишу тобі листа
Про те, що більш не можу дивитись на лайно,
Про те, що більш немає сил,
Про те, що я майже запив, але не забув тебе.
Про те, що телефон дзвонив, хотів, аби я встав,
Вдягнувся та пішов, а вірніше, побіг,
Але тільки я його послав,
Казав, що хворий та втомлений та цю ніч не спав.
Я чекаю на відповідь, більш надій немає.
Незабаром скінчиться літо.
Це…
А з погодою пощастило – дощить четвертий день,
Хоча по радіо казали – спекотною буде навіть тінь.
Але, проте, у тій тіні, де я,
Доки й сухо й тепло, але я боюсь доки…
А дні йдуть чергою – день їмо, а три п’ємо,
Та й взагалі весело живемо, хоча й дощ за вікном.
Магнітофон зламався,
Я сиджу у тиші, чому й радий цілком.
Я чекаю на відповідь, більш надій немає.
Незабаром скінчиться літо.
Це…
За вікном триває будівництво – працює кран,
Та зачинено п’ятий рік за рогом ресторан.
А на столі стоїть банка,
А у банці тюльпан, а на вікні – склянка.
Й так промайнуть за роком рік, так й життя промайне,
Та у сотий раз маслом додолу впаде бутерброд.
Але, може, буде хоч день,
Може, буде хоч година, коли нам пощастить.
Я чекаю на відповідь, більш надій немає.
Незабаром скінчиться літо.
Це…