Як дивлюся поза себе
В ті літа, що вже минули
То міркую, де програла,
А чорти набули
Змарнувала що безглуздо,
А що проти волі
Щось врахую, щось забуду
Але врешті знов повторю, що найбільш мені жаль
Кольорових ярмарків, годинничків з бляхи
Тих півнів пір’ястих, і рудих, і зозулястих
Глеків полив’яних і коней буяних
Цукрової вати і з пряника хати
Стільки маю справ позаду
Вже осіннє пада листя
Вже так повз пройшло багато
Є, про що жаліти
Тільки те, що наймиліше
З пам’яті постане.
Замість серця ношу лише
Відпущений пряник, бо найбільш мені жаль
Кольорових ярмарків, веселощів, жартів
Тих півнів пір’ястих, і рудих, і зозулястих
Глеків полив’яних і коней буяних
Цукрової вати і з пряника хати