Коли повернусь - ти не смійся, - коли повернусь,
Та не по землі побіжу - по лютневому снігу,
По сліду слабкому вперед до тепла і нічлігу,
Здригнувшись від щастя, на позов твій вмить оглянусь,
Коли повернусь, о, коли повернусь...
Послухай, послухай - не смійся, - коли повернусь,
І прямо з вокзалу повз митницю, швидко-швиденько,
І прямо з вокзалу в справжнісіньке, грішне, простеньке
Влечу в теє місто, яким я караюсь, клянусь,
Коли повернусь, о, коли повернусь...
Коли повернусь, увійду в той будинок мерщій,
Де з куполом синім не владне змагатися небо,
Та ладан і хліб там по ніздрях ударять як треба,
Закрутяться в серці моєму гамірно мов рій...
Коли повернусь ... О, коли повернусь...
Коли повернусь, засвистять у мороз солов'ї
Мотив стародавній, минулий, забутий, та може
Впаду, бо звитяга моя мене теж переможе,
Уткну головою в коліна, як пристань, твої,
Коли повернусь... Та коли ж повернусь?