Сонце лине в річечку під вечірні зорі,
Все, що було й не було, знали наперед,
Тільки куля козака дожене у полі,
Тільки куля козака з коня зіб'є.
Чи з берези чи з сосни струганий мій саван,
Не на добре тиша ця на заході дня.
А подруга козаку в полі - тільки шабля,
Тільки шабля козаку в степах жона.
На Івана холоди, літа ждем на Святки,
Спеку проміняємо враз на сніговій.
А станиця козаку в полі тільки бурка,
Тільки бурка козаку в степах постіль.
Відклади косу свою, бабка, хоч на трохи,
Доспіваймо, чого ж ні - треба доспівать.
Тільки пісня козаку у степах підмога,
Тільки з піснею йому легко помирать.