Как много тех, с кем можно лечь в постель [Kak mnogo tekh, s kem mozhno lech' v postel'] [Ukrainian translation]

Як же багато тих, з ким можна постіль розділити

Як мало тих, з ким хочеться прокинутись..

І вранці, при розлуці, обернутись,

Й рукою помахати, і посміхнутись,

І цілий день, хвилюючись, чекати звісток.

Як же багато тих, з ким можна просто жити,

Вранці пити каву, сперечатись й говорити…

З ким можна їздити на море відпочити,

І, як годиться - і в радості, і в горі

Бути поруч… Але при цьому не любити…

Як мало тих, з ким хочеться помріяти!

Дивитися, як в небі рояться хмари,

Писати слова любові на першому снігу,

І думати лише про цю людину...

І щастя більшого не знати й не бажати.

Як мало тих, з ким можна помовчати,

Хто розуміє з напівслова, з напівпогляду,

Кому не шкода рік за роком віддавати,

І за кого ти зможеш, як нагороду,

Будь-який біль та будь-яку кару прийняти...

Ось так і в'ється тяганина ця -

Легко зустрічаються, без болю розлучаються...

А все тому, що так багато тих, з ким можна постіль розділити.

І все тому, що мало тих, з ким хочеться прокинутися...