Чи правда це чи мені все приснилось?
Ти говориш, а я відпливаю...
Як все навколо стрімко змінилось:
Хмурий січень обернувся казковим травнем.
Я на величезних гойдалках качаюсь
Падаю вниз і в небо злітаю...
Все, як мріялось, все, як хотілось,
Немов уві сні, яскравому, шаленому, чарівному.
Ти говориш, а я нібито оніміла.
Світ, невже ти став досконалим?
Небо все ближче...
В страшному сум'ятті.
Думаю о майбутньому падінні...
Сходи мовчання, тривожні символи,
Пальці, розбиті в кров, залізні двері...
Скільки безглуздих марних зусиль,
Вони відчинилися - мені важко повірити!
Над співом птах, над дзвоном трамваїв,
Я повільно до синього неба злітаю.
Примарний міст в небесах між нами,
Зірки на небосхилі кришталевому.
Хвилі величезні, шторм, цунамі,
Світ, невже ти став досконалим?
Я на величезних гойдалках качаюсь
Падаю вниз і в небо злітаю...
Вірю тобі шалено і сліпо,
Не відпускай мене більше, небо...