Їхав козак за Дунай, сказав: «Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький, неси та гуляй!»
«Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче,
Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!».
Приспів:
Лучче було б, лучче було б не ходить,
Лучче було б, лучче було б не любить,
Лучче було б, лучче було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.
Приспів:
Лучче було б, лучче було б не ходить,
Лучче було б, лучче було б не любить,
Лучче було б, лучче було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.
Вийшла, ручки заломивши і тяженько заплакавши:
«Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!»
«Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай,
Мене з війни із славою к собі ожидай».
Приспів:
Лучче було б, лучче було б не ходить,
Лучче було б, лучче було б не любить,
Лучче було б, лучче було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.
Приспів:
Лучче було б, лучче було б не ходить,
Лучче було б, лучче було б не любить,
Лучче було б, лучче було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.
«Не хочу я нікого, тільки тебе одного,
Ти здоров будь, мій миленький, а все пропадай».
Свиснув козак на коня: «Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся через три года!».
Приспів:
Лучче було б, лучче було б не ходить,
Лучче було б, лучче було б не любить,
Лучче було б, лучче було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.
Приспів:
Лучче було б, лучче було б не ходить,
Лучче було б, лучче було б не любить,
Лучче було б, лучче було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.
Приспів:
Лучче було б, лучче було б не ходить,
Лучче було б, лучче було б не любить,
Лучче було б, лучче було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.
Приспів:
Лучче було б, лучче було б не ходить,
Лучче було б, лучче було б не любить,
Лучче було б, лучче було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.