Ми могли б це все сказати одне одному
Десь інде, а не в кафешці внизу,
І ти могла б піти
І, може, навіть не повернутися,
Але хай там як, я точно знаю,
Що ми могли з цього посміятися.
І ми розстанемось от просто так,
Як два придурки коло кафешки внизу.
Як у дешевому кіні,
Ми обидва два невдахи.
І скільки ж разів ми реготали
З тих, хто так само вчиняв.
Але я не знаходжу приспіву до нашої історії.
Усі слова, що приходять у голову, — не до ладу.
Я знаю: я це вже забагато разів говорив,
Але я все ж таки тобі скажу: я тебе люблю.
І все ж таки, я хотів тобі подякувати
За те все погане, що ми не встигли одне одному наговорити.
Дехто вже з нас сміється.
Мені байдуже, вони мені й так не подобалися.
Ми дуже добре почувалися разом.
А є люди, які це терпіти не можуть.
Але я не знаходжу приспіву до нашої історії.
Усі слова, що приходять у голову, — не до ладу.
Я знаю: я це вже забагато разів говорив,
Але я все ж таки тобі скажу: я тебе люблю.
Я знаю: я це вже забагато разів говорив,
Але я все ж таки тобі скажу: я тебе люблю.
... я тебе люблю.