Запитав у ясеня:
"Де моя кохана є?"
Він не відповів мені,
Похилив чолом.
У тополі запитав:
"Де моя кохана є?"
Відповідь була мені
Осені листом.
Запитав у осені:
"Де моя кохана є?"
Та осіннім дощиком
Відповідь я мав.
Запитав у дощика:
"Де моя кохана є?"
Довго дощик сльози лив,
Не відповідав.
Запитав у місяця:
"Де моя кохана є?"
Місяць зник за хмарою,
У мовчанні щез.
Запитав у хмари я:
"Де моя кохана є?"
Хмара розчинилася
У блакить небес.
Друже мій, єдиний мій,
Де моя кохана є?
Де, скажи, сховалася,
Знаєш ти чи ні?
Відповів він, відданий,
Чесно і зі щирістю:
"Тепер твоя кохана є...
Тепер твоя кохана є...
Тепер твоя кохана є
Дружиною мені..."