[І куплет:]
Коли ти зійшов на щойно спустошену землю,
В очікувані незвіданого ступив на самісінький край.
І катаклізм заливав навкруги геть усе,
А душа твоя кричала – порятуй мене!
Та ти був там, абсолютно сам.
[Приспів:]
Тобі холодно і ти у відчай поринаєш?
Ти гартуєш надію,
Та невдача – єдине, що спіткало тебе?
Згадай востаннє увесь сум і крах,
Що у душі тримаєш,
І забудь усе,
Забудь усе.
[ІI куплет:]
У вибуху світла, з міццю ангела осліпити,
Неначе небо зірвалось безліччю зірок,
Ти на собі відчув милосердя болючу тяготу.
Падаючи у пустоту,
Ніхто на спасіння твоє не ступив жоден крок.
[Приспів:]
Тобі холодно і ти у відчай поринаєш?
Ти гартуєш надію,
Та невдача – єдине, що спіткало тебе?
Згадай востаннє увесь сум і крах,
Що у душі тримаєш,
І забудь усе,
Забудь усе.