Ой, віє вітер, віє буйний,
Дуби нахиляє,
Сидить козак на могилі
Тай вітру питає.
"Скажи вітре, скажи буйний,
Де козацька доля?
Де фортуна, де надія,
Де козацька воля?"
Йому вітер одвічає,
"Знаю - каже - знаю,
Твоя доля козацькая
В зеленому гаю.
Ой, лежить вона розтоптана
Чужими ногами."
Схиливсь козак тай заплакав
Дрібними сльозами.
Породила мене мати
В зеленому полі,
Дала мені чорні брови,
Та не дала долі.
,