Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,
Поговорим тихесенько В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка Воду позичає.
Як широка сокорина Віти розпустила...
А над самою водою Верба похилилась;
Аж по воді розіслала Зеленії віти,
А на вітах гойдаються Нехрещені діти.
-----------------------------
Як у полі на могилі Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісi Недолю віщує.
Як сон-трава при долин іВночі розцвітає...
А про людей... Та нехай їм .Я їх, добрих, знаю.
Добре знаю. Зоре моя! Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється В нас на Україні?
А я знаю. І розкажуb Тобі; й спать не ляжу.
А ти завтра тихесенько Богові розкажеш.