Якби я міг прокинутися
у світі кохання
без старих боргів
і тих виродків, що постійно за мною слідкують.
Якби я міг тебе поцілувати,
без поганих спогадів про холодну весну,
без образів страждань,
що до нас пристали.
Бо моє життя є гра без кордонів,
втомлена історія, яка рве сторінку,
на якій нічого не написано.
Бо моє життя є вічне падіння,
коли порахую поразки нічого не залишається,
тільки знову слідую звичці
і все на тому залишається.
Якби міг тебе розбудити,
каву зварити, в ліжко принести,
та тебе поцілувати,
але того нема і не існує.
Якби я міг закохатися
у малу селянку на якійсь долині
вище всесвіту
так, щоб не бачити, що внизу.