Якщо ти свою голову не схилиш
В часи останні – в смуті та ганьбі, –
Серед зневірених в самого себе віриш,
Прощаючи невігластво юрбі;
Якщо чекати зможеш без утоми,
Не станеш брехуном, пліткам на зло,
Як ненависть не стисне твої скроні,
Та натяк зверхності не ляже на чоло;
Якщо ти мрієш, не обожнюючи мрії,
Якщо цінуєш розум – не думки,
Фанфари слави й глуму свист зумієш
Спокійно зустрічати всі роки;
Якщо ти стерпиш, як під ноги черні
Твій бісер правди кине лиходій,
Як найдорожче винищать до зерня –
Посадиш сад і знов збереш плоди;
Якщо всього життя здобуток,
Ти ризикнеш поставити на кін,
Програєш враз – і не впадеш у смуток ,
Почнеш з нуля, спинивши миті плин;
Якщо ти змусиш серце, тіло й душу
Служити до останнього тобі,
Коли не буде сили з місця зрушить,
І тільки Воля прохрипить: “Іди!”
В розмові з натовпом якщо не втратиш честі,
А поруч з королями – простоти,
Якщо ворожий замір зможеш знести,
За зраду другові – не доректи;
Якщо зумієш кожную хвилину
Прожити, наче день останній свій, –
Земля – твоє спадкове володіння,
Бо ти – Людина, любий сину мій!