Якщо ти можеш берегти свідомість
Поміж нестямних, що тебе клянуть,
І сміло робиш крок у невідомість,
Зумівши голос критиків почуть;
Якщо в чеканні ти - сама терплячість,
Обмовлений, - обиднику не мстиш,
Жорстокістю не цілиш у ненависть,
А благочестям дурнів не гнівиш;
Якщо у мрій ти в наймитах не ходиш,
Не плодиш гадки, наче цвіт весна,
Тріумфам і поразкам роль відводиш,
Як тим хмаркам: ось є - і вже нема;
Якщо змовчиш, коли твій твір плутяга
Вкраде, щоб мати славу від людей,
А ще як сили знайдеш і звитягу
Співати й жити далі, мов Орфей;
Якщо ти здатен всі свої здобутки
Поставивши на кін в азартній грі,
Програти вмить, і все ж не мати смутку
У світлі доленосної зорі;
Якщо ти терпиш біль, що тіло крає,
Коли в душі десь відчай причаївсь,
Коли в тобі нічого вже немає,
Крім Волі, що вигукує: «Кріпись!»
Якщо ти на базарі, як у храмі,
А цар для тебе - рівня по душі,
Якщо ти є глядач в життєвій драмі,
Хоч бій триває на твоїй межі;
Якщо твій кожен вдих - ковточок ладу,
Як вдячність Богу - кожен видих твій, -
Тоді земля - це твій Небесний спадок,
І ти, мій син, постав як Син Людський!