Боялась спершу я,
Жах пробирав.
Гадала, що не зможу жити:
Пішов від мене ти.
Тоді думки із ночі в ніч
Про те, як скривдив ти мене.
Знайшла я шлях.
Відчула сили далі йти.
А нині знов з орбіт своїх
До мене повернувся ти -
На личку сум, хоч душу край:
Було б змінити той замок,
Було б і ключ забрати твій,
Якби сяйнуло хоч на мить, що
Знов порушиш спокій мій.
(приспів)
Йди звідси геть! Звідкіль прийшов!
З мого порогу - геть!
Щоб тут твого і духу не було.
А чи не ти мене хотів
Розбити словом "прощавай?"
І думав, що зомлію я?
Що ноги простягну, і край?
О ні, не я -
Пройду крізь все.
Допоки вмію я любити,
Я знаю - ще жива.
Ще принесу кохання жар,
І все життя іще чека.
Переживу.
Здолаю я!
Гей, гей
Отак з останніх сил своїх
Пережила ці дні,
Уламки серця намагалась
Підібрати знов.
Із ночі в ніч не спала я,
Себе було шалено жаль,
І море сліз...
Та нині голову звела.
Тепер поглянь:
Я - вже не та,
Не те мале дівча у путах,
Ще закохане.
А ти прийшов до мене знов -
Чи думав, все чекаю я?
Лиш того, хто любить щиро,
Чека тепер любов моя.
(приспів x2)
Отак з останніх сил своїх
Пережила ці дні,
Уламки серця намагалась
Підібрати знов.
Із ночі в ніч не спала я,
Себе було шалено жаль,
І море сліз...
Та нині голову звела.
Тепер поглянь:
Я - вже не та,
Не те мале дівча у путах,
Ще закохане.
А ти прийшов до мене знов -
Чи думав, все чекаю я?
Лиш того, хто любить щиро,
Чека тепер любов моя.
(приспів)