Зимовий день,
Глибокий темний грудень,
Я сам один
Дивлюся крізь вікно я на вулиці сумні
На снігові замети мовчазні
Я - ніби скеля, я – ніби острів
Я звів стіну,
Фортецю неприступну,
Нікому не пробитися
Мені не треба дружби; вона лиш біль лишає
Її тепло та сміх я зневажаю
Я - ніби скеля, я – ніби острів
І про любов
Ви мені не говоріть
Слова ці сплять у пам'яті
Не потурбую сну я померлих почуттів
Я не плакав би, якби я не любив
Я - ніби скеля, я – ніби острів
Мої книжки
Та вірші мене захищають
Я закритий латами
Ховаюсь у фортеці, в кімнаті, у безпеці,
Не зачіплю нікого, і ніхто - мене
Я - ніби скеля, я – ніби острів
Скеля болю не відчує
І острів сліз не ллє.