Хубава си, моя горо [Hubava si moia goro] [Ukrainian translation]

Гарний ти, мій лісе,

пахнеш, наче младість,

та в серця вселяєш наші,

лиш скорботу й жалість.

Хто на тебе раз погляне,

вічно буде той жаліти,

що не зможе під

твоїми вітами зотліти.

Твої буки й дуби,

твої крони щільні,

твої квіти й води,

та ягняти товсті, купальниці1й трави,

й твоя прохолода

іноді, усе це разом,2

наче куля влучить,

прямо в серце що є повсякчас готове

заридати, як побачить

у природі нове,

коли бачить як весною

все старе зникає,3

а під стужею й снігами

життя оживає.

А кому потреба стане

назавжди тебе лишити,

той не зможе, аж до смерті,

вже тебе забути.

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD...2. Більш точно: "все, про що кажу (вище), час від часу..."3. "Коли бачить, як весна відправляє (відсилає) старість"