Стоїть у Орлеані дім,
Дім Сходу Сонця зветься
І бідолах згубив багацько він
Я серед них, здається...
Матуся була швачкою,
Пошила мені сині джинси
А татко був гравцем-картярем,
В Новому Орлеані
А картяру що треба?
Це чемодан та ствіл...
І лиш тоді він радий,
Як очі позалив...
О, матір, навчай діток
Не робити як я зробив
Не жити у гріху і злиднях
Не йти в той клятий дім...
Одна нога на пероні,
А інша вже в вагоні
До Орлеану вертаюся я,
Примірити кайдани...
Що ж, є у Орлеані дім,
Дім Сходу Сонця зветься
І бідолах згубив багацько він
Я серед них, здається...