Чи став би ти щасливішим, якби я заплакала?
Ти ж знаєш, я можу, ти знаєш, я можу!
Чи став би ти щасливішим, якби я заплакала?
Ти ж знаєш, я можу.
Я вже не жартую.
Розбери на частини усе на кухонній підлозі,
Роздивись кожну на світло, покажи мені,
Нащо вона.
А знаєш, що найбожевільніше?
Що я цього хотіла, чи принаймні так думала!
Знаєш, який був мій улюблений момент?
Коли ти брав моє обличчя в свої руки.
Але це не допоможе мені легше витримати,
І це не виправить нічого.
Ми так добре вміємо все заперечувати,
То що змінить ще одна ніч?
І це геть не зробить тебе щасливим.
Чи був би ти щасливішим, якби я іноді плакала?
Знаєш, я сиджу у темряві й намагаюся,
Намагаюся, та не можу зронити ні звуку,
В голові порожньо,
І серце всохло,
І є речі, яких не врятуєш,
Та ти побачиш,
Просто загорни їх у газету
І поверни мені.
А знаєш, що найбожевільніше?
Що я цього хотіла, чи принаймні так думала!
Знаєш, який був мій улюблений момент?
Коли ти брав моє обличчя в свої руки.
Але це не допоможе мені легше витримати,
І це не виправить нічого.
Ми так добре вміємо все заперечувати,
То що змінить ще одна ніч?
І це геть не зробить тебе щасливим.
Знаєш, я у твоїх руках - папір,
І складусь як захочеш, лиш скажи.
Можеш покликати мене на ім'я.
Ти кличеш моє ім'я.
А знаєш, що найбожевільніше?
Що я цього хотіла, чи принаймні так думала!
Знаєш, який був мій улюблений момент?
Коли ти брав моє обличчя в свої руки.
Але це не допоможе мені легше витримати,
І це не виправить нічого.
Ми так добре вміємо все заперечувати,
То що змінить ще одна ніч?
І це геть не зробить тебе щасливим.