Hands Held High [Ukrainian translation]

[І куплет:]

Зробіть мікрофон голосніше, бо мені є що сказати.

Коли ми заходимо, слабаки починають у бік відступати,

Відчуваєш у грудях як кожен склад у слові починає пульсувати,

Люди на вулиці, що впадають у паніку і починають тікати,

Слова на вкладиші паперу, вже готові знову оживати,

Я занурююсь в думки, залишилось тільки біт додати,

Зцілюю сліпих, я обіцяю їм сонце показати,

Набридли мені ці темні шляхи, якими ми йдемо під барабани,

Скачемо тоді коли нам звелять скакати,

До біса, я хочу, що ми змогли усі кулаки догори підняти.

Якщо бажаєш чогось, тоді забери, що по праву твоє,

Скажи їм це в лице, навіть знаючи, що вони атакуватимуть тебе за це,

Остогиділо, що до мене відносяться так, наче я взагалі не живу,

Ніби ті бовдури, стоять за ті ідеї, що і я стою,

Ніби ця війна, чимось краща за минулу війну,

Ніби вона не збагачує багатих і не розорює бідноту,

Ніби вони розуміють тебе, десь там в глибині себе.

Коли у твою тачку не має за що у бак залити пальне, ці виродки,

Мчать до свого банку, щоб зняти ще лаве,

При цьому просять проявити повагу і терпіння тебе,

До лідера, який, очевидно, зараз отримає нервовий зрив,

Затинаючись щось мугикає у вечірньому повторі випуску новин,

І увесь світ перед екранами, коли вже кінець дня настав,

Сидить у спальній кімнаті і сміється з цього: “Що він сказав?”

[Приспів:]

Амінь!

[ІІ куплет:]

І я у спальній теж дивлюся та усмішки не показує моє лице,

Бо якщо раптом зросте напруга, я знаю до чого це призведе,

Світ холодний, тільки сміливці йдуть до боротьби,

Тут або ти реагуєш, або тебе розриває на шматки.

Десятирічного хлоп’я є чому повчить,

Ще одного хлопця мого віку під наркотою збив Джип,

Його просто згорнули і викинули під якесь дерево, там де він і досі лежить,

Цікаво, а те, що я можу бути наступним, чи про це думав тоді цей тип?

Чи ви бачили, щоб щось сьогодні робили солдати,

Їм нічого не залишається, окрім як пил з бронежилетів протирати.

Яка іронія, та саме у такі часи ти починаєш звертатися до Бога,

А як щодо бомби, що вибухнула у мечеті вчора?

Бомби повсюди: у автобусах, байках, на дорогах,

Всередині твого маркету, в твоїх магазинах, в твоїх шмотках.

Моєму батькові страшно, я ж бачу це в його очах,

Та через надмірну чоловічу гордість він продовжує це ховать,

У мого брата є книга, яку він з гордістю тримає у руках,

Вона у червоній обгортці, та трішки подерта по краях,

Він власноруч написав цитату на її сторінках,

“Коли багаті зачинають війну, бідні починають вмирать.”

А тим часом, лідер і далі собі говорить безупин,

Затинаючись щось мугикає у вечірньому повторі випуску новин,

І увесь світ перед екранами, коли вже кінець дня настав,

Сидить наляканий і злий: “Що він сказав?”

[Приспів:]

Ми стали, піднявши руки вище за небеса,

І тепер розкривається океан, щоб поглинути наші життя.