Ой, була я в своєй мамки одна-одиниця,
Я по воду не ходила, бо в саду криниця.
Я по воду не ходила, дровець не рубала,
Та лем тільки в своєй мамки гаразду зазнала.
Там лем перше кажуть — гаразд! — до полудня спати,
Там лем друге кажуть — гаразд! — до полудня спати.
Та я сіла, та й до хати не успіла сісти,
А вна мене посилає: неси в поле їсти.
Та я в неї запитала: яке ж то те поле?
А вна мені відподіла: най тя колька вколе!
А я була молоденька, знала відповісти:
А най того колька вколе, що несу му їсти!
Та не того молодого, що коники водить,
Але ж того старенького, що за плугом ходить.
Як була я в своєй мамки дівкою-дівкою,
То гриміла, то дзвиніла земля подо мною.