Hallelujah [Ukrainian translation]

Священних струн торкнувсь Давид,

І прояснів Господній вид.

Та звідкіля ця музика хвилює?

Це наче звуки полились:

Низькі – униз, високі – ввись,

У муках цар сотворив Алилуя.

Узяв на іспит віру Ти,

Явивши образ наготи,

Що сяйво місячне його красу малює,

І бранцем ти у домі став,

Волосся збувся й царських справ

І з вуст твоїх злетіло: «Алилуя».

Я саме тут у краю сім

Пізнав людей, пізнав і дім,

Я жив, а нині ж я – цілую.

Граніт несе уверх твій стяг.

Любов – це не парад звитяг,

А крига та відламки Алилуя.

Що знати маю – стався час –

Яке життя ждало на нас…

Та зір закрив для завтра Ти – в жалю я.

Ставали як одним, згадай,

І дух святий вістив нам рай:

Щокрок і подих наші – Алилуя.

Мабуть над нами ще Творець –

З любови вивів рішенець:

Як скеля поміж бурь! – собі велю я.

Не той це крик, що чуть вночі,

Не той з’явився при свічі –

Тут крижане й побите Алилуя.

«Мене ти помилково взяв,

Не те ім’я ти призивав»…

Нехай і так, то що ж тебе хвилює?

Слова у сяйві освяти.

Байдуже що почуєш ти:

Святе а чи страждале Алилуя.

Зробив що міг, однак не все…

І хай життя ще біль несе –

Я мовив істину! Й тепер молю я:

Всі помилки зробив я сам...

Де жде Господь, предстану там

Лише з одним із вуст – із Алилуя.