ти, що маєш куди прямувати, а я не маю
ти - отруйне вино, але й жінка
моя склянка налита по вінця,
а руки голодні, коли тебе нема
сміх, - сказала ти, - це не afera
гріх рве твою душу sa revera
така ніжна, така жорстока
і зрадливо моя Хабанера
продала б мене
тільки, щоб красти
чужі дотики - ти кращого не знала
ти марнувала брехню, всю без залишку
жила ти без краю і початку