Де ви тепер зелені лани,
Річка в долині, та сонячні дні?
Де весь у хмарах білих небокрай,
Нашої любові нескінченний рай?
Де ми закохані йшли по зеленим ланам…
Спалені сонцем зелені лани.
Річка, долина…зникли вони
З вітром холодним, що серце пройняв,
Нашу любов в одну мить зруйнував.
Де ж ви зелені лани, де ми йшли?
Ніколи так і не дізнаюся, чому
Сама пішла ти в темряву нічну.
Знайду чи ні я правду на землі?
А голос твій звучить, він ще звучить в мені.
Я тебе завжди буду чекати.
Коли твоє серце втомиться блукати,
Ти зрозумієш – вертатися пора
Знову додому, де ніби вчора
Йшли ми з тобою по зеленим ланам.