Там, де спинилось серце моє,
Заспівай, як кача пливе,
Прилинь до трави й пригадай,
Коли ми були разом.
Пригорнись, не соромся мене.
Дощ хоч буде, та скоро мине.
Місяць сходить, освічує нас.
В тиші чути, як поїзд іде.
Чортополох та ожину зірви,
Прошепоч "Він же тут, уяви".
У повітрі є бульбашка, що
Аж до серця проникне твого.
Стій в тіні що, від мене іде.
Не соромся, хоч небо впаде.
Вітру сум сповіщатиме нас,
Що сьогодні пахне дощем.
Бог десь є між Чумацьких шляхів.
Обіцяв мені квіти й птахів,
Давши в дереві друге життя.
Буде чуть його серцебиття.
Не кажи мені "Любий, пробач!"
Омалюй мені небо, не плач.
І якщо воно падає ниць,
Не ридай, а скажи мені добрі слова.
Там, де спинилось серце моє,
Заспівай, як кача пливе,
Прилинь до трави й пригадай,
Коли ми були разом.