Маєш в собі щось,
Що не дозволяє уходити.
Як магніт, що все ще притягує мене.
Чергова замальовка
на нашій довгій дорозі.
Я на пробах*¹,
на пробах не хочу жити.
Маєш в собі щось,
що дає мені надію,
по життю мене у перед штовхає,
а я блукаю, і я знаю, що чогось не розумію --
а відповідь, відповідь в тобі маю.
Може інакше бачимо наш світ,
складений з мільйонами вад.
Не є запізно, повернутися б до початку:
проведи мене, проведи мене, проведи мене, проведи мене.
Бо нічого не рахується більше ніж ми,
готові на все,
на кожен з тих моментів,
все ще заплутана в приємне нитка,
проведи мене,
проведи мене
хочу там бути.
Ураган слів і голова повна спогадів.
Чи то насправді ще ми?
Поруч хочу бути
і кохати непритомно,
бо на пробах,
бо на пробах не хочу жити.
Може інакше бачимо наш світ,
складений з мільйонами вад.
Не є запізно, повернутися б до початку:
проведи мене, проведи мене, проведи мене, проведи мене.
Бо нічого не рахується більше ніж ми,
готові на все,
на кожен з тих моментів,
все ще заплутана в приємне нитка,
проведи мене,
проведи мене
хочу там бути.
Магнетичним глянеш поглядом,
відчуваєш, як входимо у вогонь,
потребує тебе повернути,
потребую тебе.
Бо нічого не рахується більше ніж ми,
готові на все,
на кожен з тих моментів,
все ще заплутана в приємне нитка,
проведи мене,
проведи мене
хочу там бути.