Під грайливим місячним сяйвом,
Я нап'юся у дим
І знову тобі подзвоню, мила.
Від щирих моїх почуттів
Сама ніч оп'яніє.
Я не можу їх приборкати,
Не можу, більше не можу стримуватися.
В цю галасливу ніч,
Коли всі заважають один одному,
Твій погляд гострий, все добре, мила.
Я зарозумілий з тобою
І цим пишаюся.
Покажи, на що ти здатна, люба.
Мені подобається це, так подобається.
Куди вказує твій погляд? Так, сюди,
Де я стою і де ти?
Якби ти була будинком,
Я би тебе купив.
Я щодня ніби блукаю в лабіринті.
(Твоє серце все ще так далеко,
Зменши відстань до нього)
Мені вже байдуже,
Випробуй мене, як хочеш.
Зведи мене з розуму, знеси мені дах.
Я тону ще глибше, мила.
Дикий рай все ближче і ближче.
Я не можу втекти.
Кидаюсь в цю пастку ще більше, мила.
Я розбив своє серце, я в твоєму полоні.
Ти скувала мене ланцюгами.
Я вже наче залежний і не можу зупинитись.
Ти моя отрута і мені це подобається.
Навіть якщо ти мене розірвеш - я радітиму,
Що постраждав від твоїх рук.
Чим глибші почуття, тим глибший біль.
Я знаю, що це небезпечно.
Але мені подобається веселитись отак з тобою.
Лежу обличчям догори, тож бачу тебе.
Давай поговоримо про тебе.
Давай поговоримо про наше кохання.
Я щодня ніби блукаю в лабіринті.
(Твоє серце все ще так далеко,
Зменши відстань до нього)
Мені вже байдуже,
Випробовуй мене, як хочеш.
Зведи мене з розуму, знеси мені дах.
Я тону ще глибше, мила.
Дикий рай все ближче і ближче.
Я не можу втекти.
Кидаюсь в цю пастку ще більше, мила.
Я розбив своє серце, я в твоєму полоні.
Ти скувала мене ланцюгами.
Це якась спотворена трагедія.
Я чекаю спасіння,
Ти знову даруєш мені рай.
Я не можу потрапити знову на волю.
Божеволію в цьому місці.
Я тону ще глибше, мила.
Дикий рай все ближче і ближче.
Я не можу втекти.
Кидаюсь в цю пастку ще більше, мила.
Я розбив своє серце, я в твоєму полоні.
Ти скувала мене ланцюгами.