Того першого дня в моєму житті
ти увірвалася, розбивши двері,
мов світлошумова граната доброти.
- І я так добре пам’ятаю мить, коли вперше тебе побачила,
ти писав пісні.
Ти був жалюгідним, коли я тебе зустріла, так само як твої пісні.
Тож я спробував підкорити тебе правдою,
щось змушувало мене бути відвертим з тобою,
тому я брехав лише про дрібниці,
на зразок мого віку та імені.
І я так добре пам’ятаю мить, коли вперше тебе побачив -
я увірвався до раю,
почув відлуння твого серцебиття,
я, переслідувач янгола.
Пробачити твої гріхи було помилкою,
помилкою.
Я увірвався до раю,
аби вкрасти твої сльози.
Усі наші вчинки мають наслідки, тож пильнуй, кому завдаєш болю.
Якби я тільки міг сповнити своє серце добротою.
Я пам’ятаю, як побачив тебе вперше -
твоє еґо затьмарювало сонце.
Той перший день мого життя скінчився,
все здавалося таким темним, а ти була світлом.
Але це почало скидатися на самовдоволення.
І я так добре пам’ятаю, що сказав тобі того разу, останнього разу.
Ти побачила страх у моєму обличчі,
змахнула його своєю усмішкою,
сказала:
"Все, що я роблю, я роблю лиш від щирої доброти".
Твоя політкоректна доброта...
Я пам’ятаю останній раз, коли бачив тебе.
Я увірвався до раю,
почув відлуння твого серцебиття,
я, переслідувач янгола.
Пробачити твої гріхи було помилкою,
помилкою.
Бо я не янгол, чорт забирай,
і ти стала першою невдачею на моєму шляху,
як попереджальний приклад,
приклад для нових поколінь,
що може статися, коли ти не віриш у доброту.
Я радий, що це скінчилося.
Я увірвався до раю,
слідував за відлунням твого серцебиття,
я, переслідувач янгола.
Пробачити твої гріхи було помилкою,
помилкою.
Я увірвався до раю,
аби вкрасти твої сльози.
Усі наші вчинки мають наслідки, тож пильнуй, кому завдаєш болю.
Якби я тільки міг сповнити своє серце добротою.