Почуваю я себе останнім лайном
Та приховую це, наче тайну
Я мовчу, хоча матом послав би його,
Отой довбаний Франкфурт-на-Майні.
Не виходжу нікуди, у хаті сиджу,
В будній день на роботі сумлінно пашу,
Кожну марку я оберігаю
І щоразу суботи чекаю.
Як в суботу народні співці приїздять,
Я краватку на шию вдягаю
Виходжу я із пані своєю,
З усією зарплатнею.
Коли звуки почую я рідного краю,
От тоді вже на повну я там відриваюсь,
А музи́ка як коло заграє,
Аж із дупи душа вистрибає.
Питво пию я там, і чевапчичі їм
Гудзики я з косухи зриваю,
А співачка потроху себе оголяє
Товариство марками її прикрашає.
А в неділю, опівдні, я прокидаюсь
Що зі мною було пригадать намагаюсь
Перемелений наче той фарш я,
Може пані оту осідлав я?