[Анна:]
(Нема від чого вберігати — я
не боюся,)
Сестро, знов своїх дверей ти
не замикай,
У холодну порожнечу не
тікай,
Бо за сто років це уперше
Я бачу все як є,
За сто років це уперше
Доля шанс такий дає
Заберу тебе звідси додому,
Заберу тебе з гори,
Бо за сто років ми уперше,
Наче дві сестри
[Ельза:]
Анно,
Прошу добром, покинь мене
Сяє сонце там, а тут все
крижане
[Анна:] Так, але...
[Ельза:] Я знаю.
Це мій світ, земля моя
Я тут сама, але на волі я,
Я не зроблю у горах людям
зла
[Анна:] Це вже відбулось,
[Ельза:] Що саме відбулось?
[Анна:] Невже не чула про
мороз?
[Ельза:] Тобто, про мороз?
[Анна:] У Аренделі — сніг, сніг,
сніг, сніг, ось
[Ельза:] Що?
[Анна:] Розумієш, ти вічну
зиму влаштувала,
заморозила все
[Ельза:] Що ти говориш?
[Анна:] Та пусте: просто
розморозиш!
[Ельза:] Не вийде, я не знаю
як!
[Анна:] Ти зможеш, я
впевнена!
[Анна:]
Бо за сто років це уперше,
Поруч тебе є сестра
Удвох ... легше
Хай розтане ця гора.
[Ельза:] О, і буде край пустій брехні,
Не вгамує ніхто буран в мені
Не владна я над цим
О, Анно, йди живи життям
своїм!
[Анна:] Не бійся, бо вийде все у нас!
Поможу тобі я радо подолати
снігопади,
І буде все в тоді гаразд!
[Ельза:] Прошу, іди!
Геть звідси, ти
Ні, о,
О, йди геть!