- Я щось не зрозуміла, чому ти своїм носом крутиш так? Чи якось ходить він не в лад?
- Що?
- Чи говорить невпопад?
- Що? О, ні!
Чи причиною потворність його ніг?
- Гей!
І хоч він душі і приймає
Та від нього тхне, буває.
Та нема на світі більш чемних, милих отаких.
- Я згодна але…
Крістоф далеко не ідеальний,
І не кращий за всіх.
Їхній хід думок специфічний,
Чи з оленем вічно.
Підозрілий тандем якийсь у них.
- Це все не про мене.
Крістоф далеко не ідеальний,
Та штука от яка:
Його зробить ідеальнішим
Лиш любов чиясь палка.
- А чи можна не говорити про це? Ми до вас прийшли не базікати, а по допомогу.
- Ясно. Скажи мені?
Нехай він трохи боязкий.
В суспільстві явно він чужий.
І в лісі пісяє він тільки під сосну.
- Я не хочу про це знати.
Ти довго така холодна,
Що ця зачіска й не модна.
Через те як він занижує свою ціну.
Крістоф далеко не ідеальний
І він у дечому лось.
- Та ви що?
І так страждає, бо уявляє,
Як він обіймає одну когось.
Крістоф далеко не ідеальний,
Та є на цю біду
І засіб – просто
Поєднати тебе з ним в одну сім’ю.
- Годі, годі, годі. Усе. Анна заручилася з іншим, вам ясно?
Вона далеко не ідеальна.
Ще переросте.
Заручилась, можливо помилилась.
І де, скажіть,
Де обручка, де?
Вона далеко не ідеальна.
І буде в іншу мить
Нареченого спекатись
Свого і на цьому ділу плин.
Його ти мабуть не зміниш. Ну то й що? Не біда.
Поборе все твоя любов -
Велична і проста.
Люди не святі усі
І роблять помилки,
Та трохи дай кохання їм.
Трохи дай кохання їм.
І буде рай такий.
З любов’ю рай такий.
Кожен з нас далеко не ідеальний,
А дружба і от - ну!
Батько! Доня! Братик!
Щоб доповняти усім усіх немов одна!
Кожен з нас далеко не ідеальний
Та скажемо ми зна…
-У нас для всіх неідеальних
Засіб є універсальний
Це…
Любов до один одного
Любов (х5)
- Чи ти, Анна, бажаєш, щоб Крістоф став твоїм законним…
- Що… Що?!
- Я одружую вас.