Проштовхуючись через базарну площу
Стільки матерів зітхали
Щойно з'явилася новина
Нам залишилось плакати п'ять років
Диктор новин плачучи повідомив
Земля насправді вмирає
Він стільки плакав, що його обличчя стало мокрим
Тоді я зрозумів, що він не бреше
Я чув телефони, оперні театри, улюблені мелодії
Я бачив хлопців, іграшки, електропраски і телевізори
Мій мозок болів, ніби склад
У мене не залишилось вільного місця
Мені треба було стільки напхати, щоб усе там зберігати
І всіх гладких-худих людей, і всіх високих-низьких людей
І всіх людей-"ніхто", і всіх людей-"хтось"
Ніколи не думав, що мені потрібно стільки людей
Дівчина мого віку здуріла
Вдарила якихось маленьких діток
Якби чорний її не відтяг
Я думаю, вона б їх вбила
Солдат зі зламаною рукою
Вперився очима в колеса Каділлака
Поліцейський став на коліна і поцілував ноги священнику
І це виглядало дивно
Гадаю, я побачив тебе у кафе з морозивом
Ти пила молочні коктейлі, холодні і довго
Посміхаючись і махаючи рукою, ти виглядала так чудово
Не думаю, що ти знала, що була у цій пісні
І було холодно, і йшов дощ, тому я почувався як актор
І думав про маму, і хотів повернутись туди
Твоє обличчя, твій біг, твоя манера говорити
Я цілую тебе, ти прекрасна, я хочу, щоб ти йшла
У нас п'ять років, застрягли у мене в очах
П'ять років, який сюрприз
У нас п'ять років, мій мозок дуже болить
П'ять років - ось і все, що у нас є