Ти коли-небудь задумувалась,
що стається з несказаними словами,
Неподарованими поцілунками?
Хтозна чи їх взагалі хто-небудь знайде.
Можливо, це і є кохання -
випадково спіткнутися об серце іншого
І більше ніколи не завдавати болю
і лежати там годинами,
Допоки не стане легше,
допоки не стане легше.
Я кохатиму тебе, як ніхто інший,
Допоки я тобі потрібний, до останнього дня,
Я кохатиму тебе вічно,
Допоки є час, до останнього погляду,
Я кохатиму тебе допоки не стане легше,
допоки не стане легше.
Хто ми, коли ми наодинці,
Як не незакінчені речення,
так і ненаписані пісні,
Нездійснена подорож
через страх загубитися в дорозі?
Але усю цю сміливість
я знайшов в собі з тих пір, як йду біля тебе,
Тому що ти притулок, у спекотні дні я йду впевненим кроком,
Допоки не стане легше, допоки не стане легше.
Я кохатиму тебе, як ніхто інший,
Допоки я тобі потрібний, до останнього дня,
Я кохатиму тебе вічно,
Допоки є час, до останнього погляду,
Я кохатиму тебе допоки не стане легше,
допоки не стане легше.
І це кохання покриває усі синяки,
Немає іншого місця, якщо не тут,
Тому що те, що мені знайоме,
знаходиться в твоїх очах,
Не існує іншого місця далеко звідси.
Я кохатиму тебе, як ніхто інший,
Допоки я тобі потрібний, до останнього дня,
Я кохатиму тебе вічно,
Допоки є час, до останнього погляду,
Я кохатиму тебе допоки не стане легше,
допоки не стане легше.