Чи було все це призначено долею?
Я до сих пір зберігаю свої спогади, про те як довго я бродив тут.
Після того як я відпустив тебе, я все одно чую твій голос.
Коли ти заплющиш очі, я добре це відчуваю.
Твій запах, звук твого дихання, навіть крихітна усмішка вкутували мене коли я замерзав.
Кожний день, кожний день,
кожний день я сумую за тобою поки не засну.
Завтра, завтра, завтра чи побачу я тебе?
В моїх спогадах ти як сон, котрий я хочу повернути.
Я нічого не бачу під темним небом.
Ти протягнув (ла) мені руку, на якій залишилися рани, я помирав, але дихання раптом повернулося до мене.
Ти знову подарував (ла) мені увесь світ.
Я вірю, що ми разом, навіть тоді коли ми на відстані, крихітко.
Тепер я буду захищати тебе від самотності.
Де ти, там і я.
Ми ще зустрінемось знов, адже ти подарував (ла) мені незабутній подарунок.
Відстань між нами збільшуєються, але я не можу стерти з пам'яті твій образ.
Яскравий і ясний сон сьогодні і я божеволію.
Я продовжую сподіватися, що одного разу ми зустрінемось знов.
Я надіюсь, що моя щирість відкриє шлях до тебе.
Я кожний день буду сумувати за тобою, допоки не знайду тебе
Я обіцяю тобі, я не зупинюсь
Знайду тебе в будь-який час, будь-де і обійму тебе так як і ти мене.
Почекай і я знайду тебе, немов диво, я знайду тебе.
Ти завжди будеш жити в моїх мріях.
О, так, так.
Якщо це доля, значить ми зможемо зустрітися знов?