Змерзла любов блукала по порожніх
Холодних вулицях в своїм сирітськім платті,
Стояла під муром з простягнутою рукою,
Просила те, чого ніхто не зміг би дать їй...
Всі гори й усі океани, всі зірки й веселки,
У горі й радості завжди бути удвох,
Й померти в один день, узявшися за руки,
Не шкодуючи й на хвильку ні про що.
Ряхтіли ліхтарі, летіли вдаль машини,
Стирались обриси і розмивались знаки...
Любов текла безшумно бездонною синявою
З очей бездомного і хворого собаки.
Ми матимем з тобою всі океани, всі зірки й веселки.
У горі й радості ми будем вічно вдвох.
І ми помремо в один день, узявшися за руки,
Не шкодуючи й на хвильку ні про що.
Безсмертная любов висіла на хресті,
Згорали в небесах випадкові комети.
Ми вдивлялись довго в рубінові краплі,
І ти сказав мені: «Невже ти віриш в це?»
Так, усі гори й усі океани, всі зірки й веселки,
У горі й радості завжди ми будем вдвох,
І ми помремо в один день, узявшися за руки,
Не шкодуючи й на хвильку ні про що.
Безумні плетива екстазів і агоній,
Співаючі органи й свічки восковії,
І пелюстки, й стрічки, і цвяхи крізь долоні -
Напевне й справді все це - ейфорія.
Всі гори й усі океани, всі зірки й веселки.
У горі й радості завжди бути удвох.
Й померти в один день, узявшися за руки,
Не шкодуючи й на хвильку ні про що.