Холодно, холодно і сиро.
Не збагну, що ж у нас остилo ...
Тільки спи мій сон і засни моя туга,
Хай же висохне сльоза.
Я буду жити, я буду знову жити.
Листопад був для нас як момент,
Дощ і град був аккомпаниментом,
Немов музика.
Але ж кінчається зима,
Повернути ж її як
Навіть на мить, на саму коротку мить.
Це i не сон, маренняв "нI",
Bідповідь "ні", в тисячний раз я кажу "нI",
Тільки не плач, серце моє.
Ми i не вдвох, ти відпусти птицю в вікно.
Ми i не вдвох.
На краю щастя i ніжності,
На краю безумства і пристрасті,
На краю любовi
Хтось пише наш роман,
Як безкрайній океанl
Тільки води, але немає в ньому води.