Я все ще думаю час від часу про тебе,
А потiм, сльози на обличчі у мене,
Коли пробуждаюсь або ложуся спати.
Але я приймаю все, як це і повинно бути,
Ти - це ти, і я - це я,
Хоча це не легко побачити.
Я вважаю, що все - несправедливо,
Але я досить довго боровся,
Як міг з усіх сил це робив.
Минуло вже 14 днів,
І більше нічого не болить,
Я це вже майже зробив - а потім, ти ...
Єдина, хто все ще його не хотіла,
Мета, яку він переслідував,
Той, хто колись був у цьому тілі.
Спогади ...
Щось, що не повинно було статися,
Так далеко, немов хмари,
Спогади ... це було одного разу ...
Спогади ...
Іноді я все ще думаю про час той,
Як це сталося з нами удвох,
І про те, що пообіцяв собі.
Як я і думав, стали скритними ми,
Поки ти не сказала, що шкода тобі,
І з ясного неба вдарив мене грім.
Я вважаю, все - несправедливо,
Для чого я боротися повинен,
І з усіх сил це робити.
Минуло вже 30 днів,
І більше нічого не болить,
Я це вже майже зробив - а потім, ти ...
Єдина, хто все ще його не хотіла,
Мета, яку він переслідував,
Той, хто колись був у цьому тілі.
Спогади ...
Щось, що не повинно було статися,
Так далеко, немов хмари,
Спогади ... це було одного разу ...
Спогади ...
Іноді, час від час і потім
Я згадую про те,
Чого в моэму життi не мае.
Але я тримаюсь, як чоловік,
Щось є, що я не можу змінити,
Чорт, мені все одно, як сильно мені цього не вистачає.
Ні, це несправедливо
Але ж, як боротися менi,
Як досягнути моїх сил.
Минуло вже 100 днів,
І більше нічого не болить,
Я це вже майже зробив - а потім, ти ...
Єдина, хто все ще його не хотіла,
Мета, яку він переслідував,
Той, хто колись був у цьому тілі.
Спогади ...
Щось, що не повинно було статися,
Так далеко, немов хмари,
Спогади ... це було одного разу ...
Спогади ...