То була доля на перехресті
Наших двох з тобою доріг.
Під безмежним небом, сповненим зірок,
Виросла на піску квітка.
Це була квітка в самотині степу,
Квітка кохання і пристрасті.
Два вогні кохання в пустелі очей твоїх.
На біль дивлячись, я розпалювала їх…
Горіла пожежа в пустелі твоїх очей,
Вогонь не грів, а обпікав лише нас.
Все пройде, будь-який вогонь охолоне,
Час, як вода в пісок.
Вітер наші замете сліди
І відцвіте квітка кохання,
Ніби то був міраж
В самотині степу
Квітка кохання і пристрасті.
Два вогні кохання в пустелі очей твоїх.
На біль дивлячись, я розпалювала їх…
Горіла пожежа в пустелі твоїх очей,
Вогонь не грів, а обпікав лише нас.