Гей, воїне, з якого фронту нині
стомлені кроки твої ведуть?
відлунали вже давно бої в країні,
то як привид чом блукаєш тут?
Я є дух хорватських ратників,
втратив рідну землю і стяг, що майорить,
і моєю кров’ю вона напоєна,
спокою нема, душа болить
Ось твоя земля, хіба не бачиш ти?
Батьківщина та, що нею снили ми
кров за її волю мусив ти пролить
і дійсністю став сон тисячоліть
Не пізнав її, сумна мені здалась,
А у снах і горда й красна поставала.
Але ж де герої, доблесні сини,
Де ті цінності, що ми за них вмирали?
Гей, воїне, Хорватії не стало,
Тільки-но розквітла, забрана в неволю,
Темна сила знову на неї постала,
По короні вдарила й престолу
Так було завжди і будуть завжди, знайте,
ті, що свою душу чорту продадуть
тож дивіться пильно, за те добре дбайте,
щоб Батьківщини славу повернуть
Я б усе віддав, щоб знов її побачить
горду і красиву, яку бачив в снах,
я б усе віддав, щоб знов її побачить,
і якщо так треба буде, знов життя віддав
Я є дух хорватських ратників,
втратив рідну землю і стяг, що майорить,
і моєю кров’ю вона напоєна,
спокою нема, душа болить