Ми закохались в один одного на бульварі Гері
Коли сонце заходило за капотом мого авто
Я відчув... відчув, ніби ми у фільмі з 80-х
Я відчув... відчув, ніби ти мене ніколи не втратиш
Тож, чому ми маємо заселитись у готель розбитих сердець?
Трясця, ти знаєш мене краще, ніж я сам
Я не хочу йти додому і точно не піду без тебе
Це точно не піде на користь моєму здоров'ю
І кожен шлях веде мене прямо до твого серця
Тож, я не можу залишити тебе цієї ночі
Ні, ні.. точно не цієї ночі
Адже хто тоді відвезе тебе додому, (адже хто тоді відвезе тебе додому)
коли в тебе був шалений день? (коли в тебе був шалений день)
Хто витре твої сльози, (хто витре твої сльози)
коли вони ллються, ніби дощ?
Сльози ллются, ніби дощ
Я думаю, що ми жили у милому домашньому відео, що самі й зняли
Але таке враження, ніби ми з тобою опускаємось на найглибше дно
Я завжди думав, завжди думав, що ми зможемо це змінити, так
Я завжди думав, завжди думав, що ми зможемо бути ідеальними, так
Тож, чому ми маємо заселитись у готель розбитих сердець?
Трясця, ти знаєш мене краще, ніж я сам
Я не хочу йти додому і точно не піду без тебе
Це точно не піде на користь моєму здоров'ю
І кожен шлях веде мене прямо до твого серця
Тож, я не можу залишити тебе цієї ночі
Ні, ні.. точно не цієї ночі
Адже хто тоді відвезе тебе додому, (адже хто тоді відвезе тебе додому)
коли в тебе був шалений день? (коли в тебе був шалений день)
Хто витре твої сльози, (хто витре твої сльози)
коли вони ллються, ніби дощ?
Сльози ллются, ніби дощ
Тож, хто тоді відвезе тебе додому?
Хто відвезе тебе додому?
Я у вісімдесяти милях від того, щоб зійти з розуму
Я сумую, сумую, сумую за тими днями
Тож, люба, дай мені можливість кохати тебе
Ми закохались в один одного на бульварі Гері
Закохались так глибоко і несамовито
Можливо, ще одна подорож усе вирішить
Доки ти будеш тримати мене за руку, сидячи на пасажирському сидінні
Адже хто тоді відвезе тебе додому, (адже хто тоді відвезе тебе додому)
коли в тебе був шалений день? (коли в тебе був шалений день)
Хто витре твої сльози, (хто витре твої сльози)
коли вони ллються, ніби дощ?
Сльози ллются, ніби дощ
Тож, хто тоді відвезе тебе додому?(Хто тоді відвезе тебе додому? Хто відвезе тебе додому?)
Хто відвезе тебе додому? (Хто тоді відвезе тебе додому? Хто відвезе тебе додому?)
І я у вісімдесяти милях від того, щоб зійти з розуму (у вісімдесяти милях)
Я сумую, сумую, сумую за тими днями (я сумую за тими днями)
Тож, люба, дай мені можливість кохати тебе
Тож, хто відвезе тебе додому?