Dom tomma stegen [Ukrainian translation]

Надвечір стінами тінь промина,

мовчазна й прохолодна.

Їй у зіниці ти колись зазирав

на шляху, що вів у безодню.

Від її появи

ніч така незвичайна.

Тобі відомо, що дійсність

не така вже й реальна.

Однієї ночі на лаві вмирав чоловік,

ніхто не міг врятувати.

Його друг сказав: "Тепер ти в Ісуса..."

але той вже не міг відказати.

Місяць сяяв в затоці,

в чистих водах північних.

Коли тіло накрили,

ми пішли собі, ніби звично.

Чи ходив ти шляхами в безодню,

по стежинах тривоги?

Чи ти кидав камені вниз і дививсь,

як вони б’ють по відрогах?

Там замок на дверях

і самотній берег,

на воротах - варта

з посмішками кровожерів.

Я знаю того, хто звідав більше за всіх,

але не бачив, що перед очима.

Каже, він з самого пекла утік

все ж лишивши там якусь частину.

Він сам на сам зі світом,

викритий, у стражданні,

прямує до безодні

під пташок щебетання.

На березі вранці знайдено було

Мерця, що всю ніч там пролежав.

Крізь груди було пропущено кулю,

мав повні легені води.

Вбивця мав глушника,

і про все подбав.

Соромно, хоч ти й у руках

зброї жодної не тримав.

Я вірю, голубка землю знайде.

Вірю в добро, в його велич.

Човником мчу, повз коріння й каміння,

А на борту - метелик.

Ні варти на воротах,

Ані замків на дверях.

Лиш чути, як мене кличуть

крізь вітру вічний шерех.