Dimentica [Ukrainian translation]

Забуваю

ще трохи,

і тебе побачу,

солодка очікувана омана,

викарабкаюсь

і сягну високо,

позаду залишу сум і зневіру.

Ні,

не кажи мені, який ти,

як ти змінишся,

волію не думати,

не кажи мені, як ти,

за кожні образу і плач

я себе вибачаю

Забудь,

дозволь, щоб було просто,

Забудь,

шукай поміж хмарами,

Уяви, що йдеш геть,

що губишся у вітрі,

нічого не зупиниться…

Забудь

світло, що загоряється,

Забудь

вузли, що розв’язуються,

Є музика,

куди б ти не пішов,

і темрява, яка здається зимою,

нас перемалює.

Ех, бачиш, який ти…

Так і залишаєшся там, нерухомий,

тебе влаштовує твій біль,

не кажи мені, що ти зробиш

любов – лиш слово,

був момент ,

і момент є зараз,

Забудь,

дозволь, щоб було легко,

Забудь,

роздуй попіл,

Ти музика,

куди б ти не пішов,

і темрява, що здається вічною,

не налякає нас.

Забудь

руки, що здаються

Забудь…

Між хмарами – світанок…

Звичка нас разом –

це тінь, знаєш…

для нас, які написали і стерли все,

і піднялися на всі висоти, не питаючи, чому…

Забудь…