Вона йде під місяцем по снігу...
Ви кажете, що в неї серце зимне,
Та вам не видно...
Вона танцює на склі,
Розбитому, як її минуле,
Та вона ніколи б не стала тікати!
Зчудування звуть її...
Вона танцює на вітрі,
Танцює чи не все,
Кожну мить свого життя!
Вона кличе мене за собою -
Музикою свого серця
Вона розбиває увесь лід.
Вона розмовляє зі світом.
Як у мандрівної пташки,
Її душа - то її дім.
Поглянь, які легкі її рухи!
Вона підкоряється лише власним правилам,
Та вона не сама!
Зчудування звуть її...
Вона танцює на вітрі,
Танцює чи не все,
Кожну мить свого життя!
Вона кличе мене за собою -
Музикою свого серця
Вона розбиває увесь лід
У мені.