Да и̑спра́витсѧ мл͂тва моѧ̀, ı̑а́кѡ кади́ло
прєд̾ тобо́ю, воздѣѧ́нїє рȣкȣ́ моЄ́ю,
жє́ртва вєчє́рнѧѧ.
[ПРИПѢВЪ]
Гд͒и, воззва́хъ къ тєбѣ̀, ѹ̑слы́ши мѧ̀:
вонмѝ гла́сȣ молє́нїѧ моєгѡ̀,
внєгда̀ воззва́ти мѝ къ тєбѣ̀.
Положѝ, Гд͒и, хранє́нїє ѹ̑стѡ́мъ мои̑мъ,
и̑ двє́р ѡ̑граждє́нїѧ ѡ̑ ѹ̑стна́хъ мои́хъ.
Не ѹ̑клонѝ сє́рдцє моє́ въ словєса̀
лȣка́вствїѧ, нєпщєва́ти вины̀ ѡ̑ грѣсѣ́хъ.