Варто розплющити очі вранці,
як одразу мене сповнює страждання.
А часом не маю жодних відчуттів
лиш чітко усвідомлюю,
що я не звідси...
І в такі хвилини я люблю роздивлятись небо,
поринати в нього в своїй уяві,
торкатись хмар, що проходять і зникають
без кінця в цій блакиті, мов в океані.