Що для мене осінь? Просто небо.
Небо, що ридає під ногами.
В хвилях розбігаються
Хмари із птахами.
Осінь, я давно не був, як небо.
В хвилях розбігаються
Хмари із птахами.
Осінь, я давно не був, як небо.
Осінь палить жовті вогні,
Осінь манить геть від землі.
В синім морі зникне печаль,
Осінь кличе нас в даль.
Що для мене осінь? Це каміння,
Що не залякаєш холодами.
Жаль, що ми не можем знати
Спокій, як каміння, -
Все пливем кудись між берегами.
Жаль, що ми не можем знати
Спокій, як каміння, -
Все пливем кудись між берегами.
Осінь палить жовті вогні,
Осінь манить геть від землі.
В синім морі зникне печаль,
Осінь кличе нас в даль.
Що для мене осінь? Просто вітер –
Брязкає моїми ланцюгами.
Осінь, ти сказала,
Що ми станемо, як вітер,
Тільки не сказала, коли саме.
Осінь, ти сказала,
Що ми станемо, як вітер,
Тільки не сказала, коли саме.
Осінь палить жовті вогні,
Осінь манить геть від землі.
В синім морі зникне печаль,
Осінь кличе нас в даль.
Осінь палить жовті вогні,
Осінь манить геть від землі.
В синім морі зникне печаль,
Осінь кличе нас в даль.
Тоне сонне місто в імлі.
Осінь, що сказати тобі?
Тихо листя шепче слова:
Осінь завжди права!